- окреслений
- [окре/слеинией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
окреслений
Смотреть что такое "окреслений" в других словарях:
окреслений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окреслити … Український тлумачний словник
окреслений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
різко окреслений — дієприкметник з прислівником … Орфографічний словник української мови
чіткий — I 1) (виразно окреслений; про почерк, шрифт тощо зручний для читання), виразний; розбірливий (про почерк, шрифт тощо); твердий (різко окреслений) 2) (про вимову, виклад думок тощо), виразний, розбірливий; карбований (про слова); стрункий… … Словник синонімів української мови
Название Украины — «Украина» название государства Украина, а также историческое название ряда территорий. Содержание 1 Этимология и употребление слова «Украина» в источниках и литературе … Википедия
виразний — I виразн ий а/, е/. Якого можна виразити. II вир азний а, е, 1) Який зовнішніми ознаками передає внутрішні якості, почуття, переживання (про обличчя, очі і т. ін.). 2) Чіткий, розбірливий, легко зрозумілий. || Різко окреслений … Український тлумачний словник
крутий — а/, е/. 1) Майже прямовисний; стрімкий; прот. пологий, положистий. || Урвистий, прямовисний (про берег, стіну урвища). || Високо піднятий, бурхливий (про хвилю, морський прибій). || перен. Дуже сильний, відчутний (про підвищення рівня розвитку… … Український тлумачний словник
несміливий — а, е. 1) Якому властиві боязливість, соромливість, нерішучість. || у знач. ім. несмі/ли/вий, вого, ч. Боязлива, соромлива, нерішуча людина. || Який виражає боязливість, соромливість. 2) перен. Який слабо виявляється; нечітко виражений, окреслений … Український тлумачний словник
обрис — у, ч. 1) Загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует. || Форма, накреслення чого небудь. 2) перен. Загальний вигляд, зміст і т. ін. чого небудь, що вимальовується в думках, в уяві, у планах і т. ін. ||… … Український тлумачний словник
рельєфний — а, е. 1) Який виступає над поверхнею; опуклий. || З випуклим узором на поверхні. •• Рельє/фна ка/рта макет (карта) із скульптурним зображенням нерівностей земної поверхні. 2) перен. Чітко окреслений, яскраво виражений; виразний … Український тлумачний словник
